Яка відповідь є правильною?

• Біопсію печінки
• МРТ печінки
• Транзієнтну еластографію
• NALFD Fibrosis Score (NFS)

Обстеження ризику фіброзу печінки при FIB-4 ≥1,3

У разі виявлення показника шкали FIB-4 ≥1,3 під час первинного екранування, необхідно провести додаткові обстеження для більш точної оцінки ризику фіброзу печінки. Один з найбільш ефективних методів вторинного оцінювання є транзієнтна еластографія.

Транзієнтна еластографія є неінвазивним методом, який дозволяє оцінити ступінь жорсткості та структури печінки. Цей метод дозволяє точно визначити наявність фіброзу та визначити його ступінь. Він швидкий, безпечний і не вимагає госпіталізації пацієнта.

Біопсія печінки є більш інвазивним методом та пов’язана з ризиком ускладнень. Вона може бути використана в разі сумніву у результати транзієнтної еластографії або в інших ситуаціях, коли необхідно підтвердити діагноз фіброзу.

МРТ печінки може бути корисним додатковим методом у випадках, коли інші результати суперечливі або недостатньо інформативні. Вона дозволяє отримати детальніше зображення структури печінки та визначити рівень фіброзу.

NALFD Fibrosis Score (NFS) є скороченим методом для оцінки ризику фіброзу печінки, але він може бути менш точним порівняно з транзієнтною еластографією. У деяких випадках NFS може бути використаний як попереднє обстеження перед проведенням більш точних методів.

Отже, у разі показника FIB-4 ≥1,3 рекомендовано виконати транзієнтну еластографію як метод вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки.