Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Метод обстеження для вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику FIB-4 ≥1,3
Фіброз печінки є серйозним ускладненням, що може виникнути у пацієнтів з хворобами печінки. Для виявлення та оцінювання ступеня фіброзу необхідне проведення спеціальних тестів. Один із таких тестів – шкала FIB-4. Якщо результат показує значення ≥1,3, виконання додаткових обстежень для підтвердження фіброзу стає обов’язковим.
Один з найпоширеніших методів обстеження для визначення ступеня фіброзу печінки є транзієнтна еластографія. Цей метод дозволяє неінвазивно виміряти жорсткість тканини печінки і встановити наявність фіброзу. Транзієнтна еластографія є швидким, безболісним і ефективним способом діагностики фіброзу, що дозволяє пацієнтові отримати результати майже миттєво.
Іншою альтернативою може бути NALFD Fibrosis Score (NFS) – скринінговий тест, який базується на клінічних та лабораторних даних. NFS дозволяє оцінити ризик фіброзу печінки у пацієнтів з неалкогольним жировим захворюванням печінки (NALFD). Цей метод також має високу точність та надійність.
Біопсія печінки традиційно використовується для діагностики фіброзу, але це інвазивна процедура, пов’язана з ризиком ускладнень. Тому у випадку, коли показник шкали FIB-4 ≥1,3, рекомендується спочатку звернутися до транзієнтної еластографії або NFS для оцінки фіброзу печінки.
Отже, з урахуванням швидкості, безпечності та ефективності методу рекомендується виконати транзієнтну еластографію як метод обстеження для вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки у випадку, коли показник шкали FIB-4 ≥1,3.