Наказ, від якого відмовився Гулівер
У сатиричному романі Джонатана Свіфта “Подорож Гулівера” головний герой Лемуель Гулівер стикається з різними викликами та моральними дилемами під час своїх пригод у країнах ліліпутів, велетнів, летучих островів і розумних коней. Серед багатьох наказів, які отримував Гулівер від правителів цих земель, був один особливий наказ, який він категорично відмовився виконувати.
У четвертій частині роману “Подорож Гулівера до країни гуїгнгмів” головний герой стикається з високорозвиненою цивілізацією коней, відомих як гуїгнгми. Ці істоти відомі своїм розумом, благородством і повною відсутністю злих намірів чи хитрості. Люди ж у цій країні, яких зневажають і називають єху, постають як потворні, дикі та неосвічені істоти.
Гулівер швидко потоваришував із гуїгнгмами, захоплюючись їхньою мудрістю та етичним кодексом. Однак одного дня лідер гуїгнгмів суворо наказав йому повернутися додому. Гуїгнгми, вважаючи Гулівера вищою істотою за єху, і через його здатність до розмови та розмірковувань, виявили, що його присутність серед єху є небезпечною.
Гуїгнгми пояснюють, що єху є невиправними істотами, і будь-які спроби навчити чи цивілізувати їх є марними. Вони висловлюють побоювання, що Гулівер, зі своєю людською природою, може бути спокушений опуститися до рівня єху і стати подібним до них.
Незважаючи на свої почуття до гуїгнгмів і бажання залишитися з ними, Гулівер з важким серцем визнає правомірність їхнього розпорядження. У його відмові виконувати наказ повернутися додому відображаються як його повага до мудрості гуїгнгмів, так і його визнання власної людської слабкості.
Гулівер розуміє, що його присутність серед єху може призвести до шкоди як для самих єху, так і для гуїгнгмів. Він усвідомлює, що незважаючи на потенціал для прогресу та цивілізації, темні сторони людської природи є невід’ємною частиною людства, і він не може виключити себе з цього.
У своєму рішенні відмовитися виконувати наказ повернутися додому, Гулівер демонструє рідкісне поєднання чесності, смиренності та цілісності. Він ставить моральні принципи вище за особисту зручність чи бажання і вибирає шлях, який, на його думку, є правильним, навіть коли це важко чи неприємно.
Відмова Гулівера виконувати наказ повернутися додому служить важливим нагадуванням про силу моральних переконань і небезпеки спокуси. Це показує, що навіть у найскладніших ситуаціях ми повинні намагатися чинити те, що вважаємо правильним, і що іноді найважливіші битви виграються не на полі бою, а в глибині наших душ.
Запитання 1: Який наказ відмовився виконувати Гулівер?
Відповідь: Гулівер відмовився виконувати наказ імператора Ліліпутії, який вимагав від нього підкорити расу сусіднього королівства Блефуску.
Запитання 2: Чому Гулівер відмовився підкорювати Блефуску?
Відповідь: Гулівер був проти використання насильства і кровопролиття для завоювання інших народів, оскільки вважав це неморальним і нецивілізованим.
Запитання 3: Які були наслідки відмови Гулівера?
Відповідь: Відмова Гулівера виконувати наказ імператора розлютила його, і він наказав стратити Гулівера за зраду. Однак Гуліверові вдалося втекти, скориставшись своїм величезним розміром.
Запитання 4: Чи шкодував Гулівер про свою відмову підкорити Блефуску?
Відповідь: На початку Гулівер вагався, але згодом зрозумів, що його відмова була правильним і благородним вчинком. Він вважав, що насильство ніколи не є виправданим рішенням і що мир і взаєморозуміння мають бути пріоритетом.
Запитання 5: Чи вплинула відмова Гулівера на його відносини з ліліпутами?
Відповідь: Так, відмова Гулівера виконувати наказ серйозно погіршила його відносини з ліліпутами. Імператор і багато інших ліліпутів втратили до нього довіру і почали його боятися і зневажати.