Як довго Симона “тримала” образ хлопчика
Симона де Бовуар, французька письменниця, філософиня, екзистенціалістка та феміністка, найбільш відома своїм внеском у феміністську теорію та літературу, зокрема своїм революційним твором “Друга стать”. Однак задовго до того, як її визнали однією з найвидатніших філософинь 20-го століття, Симона боролася з гендерними стереотипами та пошуком своєї власної ідентичності. Серед цих боротьб був образ хлопчика, який вона “тримала” протягом багатьох років свого юнацтва.
Образ хлопчика вперше виник у дитинстві Симони. Вона народилася в католицькій сім’ї у Парижі у 1908 році і виховувалася в суворому дотриманні традиційних гендерних ролей. Її старший брат Поль був улюбленцем батьків, а Симона відчувала себе неповноцінною та непомітною. Щоб компенсувати це, вона почала створювати фантазії про те, що вона є хлопчиком, більш вільним і могутнім, ніж вона відчувала себе як дівчинка.
З віком образ хлопчика став більш вираженим. Симона відмовлялася носити плаття, наполягала на тому, щоб називати її “Жене” (чоловіче ім’я) і таємно наслідувала свого брата, аналізуючи його поведінку та намагаючись наслідувати її. Її вигаданий хлопчик став її надійним другом, притулком від суспільства, яке не сприймало її такою, якою вона була.
Цей образ зберігався протягом багатьох років. До ранніх підліткових років Симони вона все ще таємно вважала себе хлопчиком, думала про себе в чоловічих термінах і мала таємний щоденник, де записувала свої думки та переживання про свою гендерну ідентичність. Однак у міру дорослішання Симона почала усвідомлювати, що її образ хлопчика не відповідає її справжній сутності.
Вступивши до Сорбонни, Симона розширила свої інтелектуальні горизонти, відкривши для себе фемінізм і екзистенціалізм. Ці ідеології допомогли їй сформувати більш складне розуміння гендерної ідентичності та визнати, що її образ хлопчика був способом впоратися з обмеженнями, накладеними на неї суспільством.
Зрештою, Симона відпустила образ хлопчика. Вона визнала, що вона, перш за все, жінка, і що її унікальний досвід і перспектива як жінки можуть бути цінним внеском у світ. Позбувшись від образу хлопчика, Симона знайшла свою справжню ідентичність і могла повністю розкрити свій потенціал як письменниця, філософиня та феміністка.
Досвід Симони з образом хлопчика мав глибокий вплив на її життя та роботу. Це допомогло їй зрозуміти, як гендерні стереотипи можуть обмежувати та пригнічувати людей, і це спонукало її до пошуку більш справедливого та справедливого суспільства для всіх. У своєму сегрегаційному творі “Друга стать” Симона стверджувала, що жінки не є “другою статтю”, а є повноправними та рівнозначними істотами, які заслуговують на те, щоб їх поважали та цінували.
Образ хлопчика, який Симона “тримала” протягом багатьох років, став потужним символом пошуку ідентичності та розриву гендерних обмежень. Її досвід є нагадуванням про те, що гендерна ідентичність є складною та багатогранною, і що ми всі повинні прагнути створити суспільство, в якому люди можуть бути собою без страху осуду чи дискримінації.
Запитання 1:
Чи довго Симона підтримувала образ хлопчика?
Відповідь:
Симона де Бовуар підтримувала образ хлопчика приблизно шість років, з 1929 по 1935 рр.
Запитання 2:
Чому Симона вирішила підтримувати образ хлопчика?
Відповідь:
Симона підтримувала образ хлопчика як форму протесту проти традиційних гендерних норм та очікувань того часу. Вона прагнула відчувати себе вільною та незалежною, не піддаючись суспільним умовностям для дівчат.
Запитання 3:
Які наслідки мало для Симони підтримання образу хлопчика?
Відповідь:
Підтримання образу хлопчика дозволило Симоні краще вивчати та розуміти чоловіче суспільство, що допомагало їй у її філософських та феміністичних працях. Однак це також спричинило певні труднощі, оскільки вона стикалася з дискримінацією та нерозумінням з боку тих, хто не підтримував її вибір.
Запитання 4:
Чи повністю відмовилася Симона від образу хлопчика?
Відповідь:
Незважаючи на те, що Симона в кінцевому підсумку відмовилася від зовнішньої атрибутики образу хлопчика, її бунтарський дух і прагнення побороти гендерні стереотипи залишилися з нею на все життя.
Запитання 5:
Який вплив відмова від образу хлопчика мала на творчість Симони?
Відповідь:
Відмова від образу хлопчика звільнила Симону від певних обмежень та дозволила їй зосередитися на глибшому аналізі гендерних конструкцій та ролі жінок у суспільстві. Це знайшло відображення в її подальших феміністичних працях, які справили глибокий вплив на гендерні дослідження та суспільні уявлення про роль жінок.