Коли пишемо «и» і коли «і»
В українській мові букви «и» та «і» мають свої чіткі правила вживання. Дотримання цих правил є важливим для написання грамотних текстів.
Буква «и» пишеться:
1. У відкритих складах, що закінчуються на «-зи», «-ці», «-ди», «-ти», «-ли», «-ки», «-ни», «-ми», «-ри» (наприклад: дитина, цінний, линути, китити, риса).
2. У відкритих складах перед приголосними, крім «й» (наприклад: риба, мити, хитрий).
3. На початку слів (наприклад: історія, іспит).
4. Після префіксів, що закінчуються на приголосну (наприклад: відібрати, підписати).
5. У сполучниках та частках (наприклад: і, ни, хиба).
Буква «і» пишеться:
1. У закритих складах, що не закінчуються на голосні «-е», «-є», «-и» (наприклад: кіт, сітка).
2. Перед голосними «й», «я», «ю», «є» (наприклад: сіяти, дяка, пір’я, ллє).
3. Після голосного у префіксах (наприклад: обіцянка, заіржали).
4. У суфіксах «-ість», «-іт» (наприклад: чесність, сирість).
5. У закінченнях родового відмінка іменників 3-ї відміни (наприклад: вість, мати).
6. У вигуках (наприклад: ой, ій, ах).
Винятки:
1. І в закритому складі після «ж», «ч», «ш» (наприклад: жити, чистий, шити).
2. И в закритому складі після «к» перед «-н» (наприклад: кинути, винищити).
3. І в словах «іграшка», «лишитися», «південний», «північ».
4. Буква «и» може писатися після «р» у суфіксах слів із зменшувально-пестливим значенням (наприклад: дідич, зривати).
Пам’ятка:
Для того, щоб не помилятися у вживанні «и» та «і», можна скористатися такою пам’яткою:
* «и» пишемо в кінці слів та складів;
* «і» пишемо, коли на нього падає наголос і перед буквами «й», «я», «ю», «є».
Приклади вживання:
* Історія України є багата на події.
* Іспит з української мови виявився складним.
* Лисиця — руда хижа тварина.
* Кити — найбільші ссавці на Землі.
* Ілюзія — це оманливе сприйняття дійсності.
* Інтелект людини — це її розумові здібності.
Питання 1: Коли пишемо "і", а коли "и"?
Відповідь:
У сучасній українській мові вживається сполучник "і" перед приголосними, а "и" – перед голосними. Правило поширюється і на слова іншомовного походження:
- Перед приголосними: іграшка, історія, ідея, іржавий
- Перед голосними: іграшка, ідея, історія, іржавий
Питання 2: Чи є винятки з правила?
Відповідь:
Так, є кілька винятків:
- Перед "й": іграшка, ідея
- У словах "ім'я", "інколи", "іноді"
- У словах іншомовного походження перед приголосним, який вимовляється як [й]: іграшка, ідея
Питання 3: Як відрізнити сполучник "і" від частки "й"?
Відповідь:
Сполучник "і" з'єднує однорідні члени речення або частини складного речення. Частка "й" виражає продовження або пояснення думки, наближення, застереження тощо.
- Іди і грайся. (сполучник)
- Я тут трохи й забарився. (частка)
Питання 4: Коли пишемо "і" в середині слів?
Відповідь:
Буква "і" пишеться в середині слів у таких випадках:
- Після приголосних: німецький, ріка, річний
- У коренях з чергуванням "и"-"е": збирати – збір
- У деяких словах іншомовного походження: міліція, цивілізація
Питання 5: Чому в деяких словах пишуть "и", хоча після них стоїть приголосний?
Відповідь:
У деяких словах, переважно іншомовного походження, буква "и" пишеться перед приголосними за історичними причинами. Це слова, що прийшли в українську мову з інших мов, де діяв інший принцип вживання "и" та "і".
- диск, принцип, символізм