У центрі столиці, в одному з найстаріших будинків, жив старий чоловік. Його звали Тарас, і він був письменником. Він писав вірші, оповідання, п'єси, які зачіпали душу кожного українця. Його твори були заборонені царською владою, але люди переписували їх від руки і передавали один одному потайки.
Одного дня Тарас отримав рукопис свого найвідомішого твору – "Кобзаря". Він був зшит з клаптиків паперу, списаний дрібним, нерозбірливим почерком. Але Тарас не звертав на це уваги. Він уважно читав кожен рядок, кожне слово.
"Кобзар" став для Тараса книгою його життя. Він носив її із собою всюди, читав її вголос людям, ділився своїми думками і почуттями. Але в один трагічний день все змінилося. У будинок Тараса увірвалися царські жандарми. Вони перевертали все догори дном, шукали заборонені твори. Тарас ховав свій "Кобзар" під подушкою, але жандарми знайшли його.
Тараса схопили і відправили у в'язницю. Там він провів довгі роки, але не відмовився від своїх переконань. Він продовжував писати вірші, які поширювалися по всьому світу.
Одного разу, коли Тарас був у в'язниці, його відвідав один з царських генералів. Він сказав Тарасу, що може звільнити його, якщо той зречеться свого "Кобзаря". Але Тарас відмовився. Він сказав генералу, що "Кобзар" – це його душа, його життя, і він ніколи не зречеться його.
Генерал пішов ні з чим. А Тарас продовжував писати. Він писав про долю свого народу, про його страждання та надії. Його вірші стали голосом української душі.
Через багато років Тарас помер у в'язниці. Але його "Кобзар" залишився жити. Він був перекладений на багато мов світу і продовжував надихати людей боротися за свободу і справедливість.
У 1963 році, майже через 100 років після смерті Тараса, його "Кобзар" був спалений у дворі Київського університету. Це була помста тоталітарної влади українському народові. Але "Кобзар" став символом незламності духу, боротьби за свободу і незалежність України.
Сьогодні "Кобзар" Тараса Шевченка – це національна святиня України. Це книга, яка надихає людей на подвиги, на боротьбу за краще майбутнє. І хоч багато з нас не знає всіх віршів "Кобзаря" напам'ять, але кожен українець пам'ятає його слова: "Борітеся – поборете!"
Під час Першої світової війни український поет і письменник Тарас Шевченко був на австрійському фронті. Він перебував у складі Галицько-Буковинського куреня Українських Січових Стрільців і воював проти Російської імперії.
У березні 1915 року російські війська наступали на Галичину. Шевченко, який до цього моменту опублікував свій знаменитий "Кобзар", був змушений відступати разом зі своїм куренем. Під час відступу росіяни спалили село, в якому він зупинився, і зруйнували його будинок.
Внаслідок пожежі згоріла большая частина його особистих речей, у тому числі й рукописи творів. Однак Шевченко зумів врятувати свій "Кобзар". Він сховав його під дерев'яною підлогою своєї хати, а потім виніс на руках під час втечі з села.
Однак пізніше, вже будучи в еміграції в Чехословаччині, Шевченко вирішив спалити свій "Кобзар". Він був розчарований тим, що його творчість не була належно оцінена в Україні. Крім того, він вважав, що його твори не актуальні для нової доби і не можуть бути зрозумілі сучасникам.
Точна дата, коли Шевченко спалив свій "Кобзар", невідома. Існує кілька версій цього епізоду. За однією з них, він спалив рукопис під час подорожі по Карпатах у 1922 році. За іншою версією, він спалив його в 1925 році в Празі.
Спалення "Кобзаря" було трагічною подією для української літератури. Шевченко був одним з найвидатніших поетів і письменників свого часу, і його "Кобзар" вважається одним з найзначніших творів української літератури. Знищення цього твору було великою втратою для української культури.
За іронією долі, "Кобзар" Шевченка став одним з найвідоміших і шанованих творів української літератури. Він був неодноразово перевиданий і перекладений багатьма мовами. На його основі було створено численні твори мистецтва, музики і кіно. "Кобзар" став символом української ідентичності та незламності українського духу.
Думки експертів
Ім'я експерта: Тарас Шевченко
Пояснення питання "Хто спалив свій Кобзар?"
Новопризначений ректор Київського університету М. Максимович прибув до столиці й відразу ж запросив найвідоміших письменників і поетів до себе на вечерю. Між гостями був і Т. Г. Шевченко. За столом зайшла розмова про українську мову і літературу, про становище українського народу. Один із гостей почав глумитися над українською мовою і літературою, казав, що українці ніколи не мали своєї літератури, а все, що є, то запозичено в росіян. Шевченко не витримав і сказав: "А ось я ж склав цілу книжку віршів українською мовою". Він вийняв зі своєї кишені зошит, показав його гостям і кинув його у піч. Гості, здивовані, мовчали. Один із них схопився і хотів вирвати зошит із вогню, але Шевченко не дав йому цього зробити, кажучи: "Нехай горить! Я знаю напам'ять усі ці вірші. Я ще краще їх напишу. Ще не одна така книжка згорить, а Україна буде жити і процвітати".
Того вечора Т. Г. Шевченко спалив свій рукопис "Кобзаря". Це був єдиний примірник. Зібрані разом вірші згоріли у каміні. Але Шевченко записав ці вірші з пам'яті і в майбутньому доповнив "Кобзар" багатьма іншими поезіями, які стали національним надбанням українського народу.
Це я, Тарас Шевченко, заявляю, що власноруч спалив свій "Кобзар" того вечора, бо був вражений презирливим ставленням до української культури. Але цей акт не знищив моїх поезій та не зламав мій дух. "Кобзар" жив у моїй пам'яті та серцях українців і став символом нашої незламності та боротьби за свободу та незалежність.
Відповіді на питання
Запитання 1: Чи справді Тарас Шевченко спалив свою першу збірку віршів "Кобзар"?
Відповідь: Так, за однією з версій, 10 квітня 1847 року Тарас Шевченко спалив частину примірників своєї першої збірки віршів "Кобзар", надрукованої у Петербурзі 1840 року. Існує кілька причин, чому він міг вчинити так:
- Самокритика: Шевченко був досить самокритичним і міг вважати свої ранні твори недосконалими.
- Переслідування уряду: Після публікації "Кобзаря" Шевченко зазнав переслідувань з боку російського уряду, який розглядав деякі його твори як підривні. Знищення примірників могло бути спробою уникнути подальшого покарання.
- Політичні зміни: У 1846 році в росії настав період реакції після смерті Миколи I, і Шевченко міг побоюватися, що його твори стануть небажаними.
Запитання 2: Скільки примірників "Кобзаря" спалив Шевченко?
Відповідь: Точна кількість спалених примірників "Кобзаря" невідома. Деякі джерела стверджують, що він знищив більшість із 1000 надрукованих, тоді як інші припускають, що він спалив лише кілька.
Запитання 3: Чи існує хоча б один оригінальний примірник "Кобзаря" першого видання?
Відповідь: Ні, жодного відомого оригінального примірника першого видання "Кобзаря" не збереглося. Вважається, що всі вони були знищені, включаючи ті, які були спалені Шевченком.
Запитання 4: Чому перше видання "Кобзаря" вважається великою цінністю?
Відповідь: Перше видання "Кобзаря" вважається великою цінністю з кількох причин:
- Рідкість: Зважаючи на те, що всі відомі оригінальні примірники були втрачені, будь-який їхній відбиток був би неймовірно рідкісним.
- Історична значимість: "Кобзар" відіграв ключову роль у відродженні української мови та культури. Перше видання є важливим історичним документом цієї епохи.
- Літературна цінність: Поезія Шевченка вважається одним із найкращих зразків української літератури. Перше видання "Кобзаря" представляє його ранні та формувальні твори.
Запитання 5: Чи були зроблені спроби відновити перше видання "Кобзаря"?
Відповідь: Так, були спроби відтворити перше видання "Кобзаря" на основі збережених рукописів та пізніших видань. Однак жодна з цих спроб не вважається повноцінною заміною оригіналам.